*СовІсть…* — Все вірно сказанно!

СовІсть…

Втрачає людство це, нажаль,
У днях своїх буденних
Важливе, мабуть, у життя
Втрачають совІсть, певне…

Й забули як? — про неї геть
Давно вже, десь, згубили
А совІсть у житті живе
В серцях, в які впустили…

Та як без совІсті в житті?
Хіба ж так можна жити —
У душах стали всі черстві
Та що там говорити…

Тут раз побачиш, Боже мій,
Та краще б не гледіти —
Коли вже свій — тобі чужий
А як же просто діти?

Чи совІсть є? — їх віддають
В чужі зовсім їм руки
Своє! Своє! Яка ж тут суть?
Навіщо нові муки…

Нові знедолені життя
Бо ж совІсть пропадає
Дитя без мами вироста
Її й зовсім не знає…

Ламають долі з перших днів
Де совІсть в них? — питаю
Чи так хтось жити з них хотів?
В життя свого на краю…

Стоять змарнілі, пустота
В очах, в очах холодних
Хтось крикне: це таке життя!
А хтось промовить: доля…

Чи доля так в житті дає
Без совІсті нам жити?
А серце? Серце, серце є?
Для чого? — щоб любити…

Автор Завидовська Г.С
Вірш написаний 22.04.2021р

Джерело

Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓

×
Жми «Нравится», чтобы читать нас на Facebook