“Милуюсь. Вчуся. Дякую. Кохаю” – незрівнянний текст про щирих людей

Мене захоплюють ЛЮДИ.

На яких дивишся, і раптом така краса і глибина відкривається, що завмираєш від захвату і захоплення: ну треба ж! Красиві зовні? Ні, не обов’язково. Зовсім ні. Але в зовнішності таких людей завжди є щось, що приваблюэ погляд. Щось невловимо прекрасне, настільки, що хочеться дивитися знову і знову, і захоплюватися: ну треба ж!

Щедрі? Так, в усьому: в Своїй Любові, у Своїй Щирості. І в грошах теж. Обов’язково. Внутрішня щедрість через ставлення до грошей – це дуже серйозно проявляється. Ні, ці люди зовсім не багатії і не марнотрати. Вони часто економлять – на собі. Але вони здатні послати комусь букет найкрасивіших квітів, не пошкодувавши при цьому не тільки грошей, але і часу, просто для того, щоб порадувати. І ти тримаєш ці квіти в руках, а горло стискається: ну треба ж!

Добрі? Так, ось так, по-справжньому. Хто обіймає вже самою своєю присутністю. І при одній лише думці, що є Така Людина в твоєму житті, що ти їїзнаєш, серце загортається в м’якеньку ковдру і ніжно б’ється: ну треба ж!

Щирі і сміливі? Так, звичайно. Але ті, хто без меча і щита. Хто не боїться бути собою, не боїться любити, не боїться болю. Хто живе. Так, таким людям дуже часто буває важко і боляче, але вони живуть. І їхнє життя зовсім не боротьба. Вони світлі й радісні. Незважаючи на все і всупереч всьому. І дуже вдячні. І життя дивиться на них широко відкритими очима і захоплюється: ну треба ж!

Загалом, мене захоплюють ЛЮДИ…

Не схеми, не образи і не уявлення – живі люди. Люди, які незмірно цікавіші й прекрасніші за все, що можна придумати. Живі люди, яких тільки й варто любити.

А якщо раптом ви думаєте, що зараз я скажу, як мало таких людей, то ви помиляєтеся. Не скажу. Бо я знаю багатьох. А когось навіть близько.

Милуюся. Вчуся. Дякую. Кохаю.

Тетяна Алльонова

Джерело

Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓

×
Жми «Нравится», чтобы читать нас на Facebook