Масляна — народні традиції та звичаї.

Щороку свято Масляної в  нашій країні припадає на різний час і відзначається рівно за тиждень до Великого Посту. Масові народні гуляння та пісні — головна ознака свята.

За традицією Масляна святкується тиждень. Кожен день Масляного тижня є символічним:

Понеділок – ГОСТІ: у перший день Масляної приймають гостей та печуть млинці. Колись у цей день прикрашали оселю солом’яний опудалом.

Вівторок – ЗАЛИЦЯННЯ: у вівторок незаміжні дівчата влаштовували оглядини або ж йшли кататися з хлопцями на санях.

Середа – ЧАСТУВАННЯ: у середу жінка кличе зятя та інших гостей на млинці. Кожна господарочка має свій особливий рецепт приготування млинців.

Четвер – ГУЛЯННЯ: у четвер розпочинаються масові гуляння.

П’ятниця – ТЕЩИН ДЕНЬ: у п’ятницю вже зять повинен кликати тещу на млинці. Вважається, що такий обряд сприятиме налагодженню стосунків у родині.

Субота – ПРОЩАННЯ ІЗ ЗИМОЮ: у суботу всі ходять у гості та з веселим настроєм проводжають зиму.

Неділя — ПРОЩЕНА: тиждень завершується Прощеною неділею, коли треба забувати всі образи та усіх прощати. Ближче до вечора всі гуляння завершуються символічним спалюванням опудала.

На Слобожанщині хлопці та дівчата, після вечері на «ніжкові заговіни» збирають зі столу кістки, виходять на подвір’я, стають під коморою і кидають кістками у ворота. Існує повір’я, що хто в цей вечір не докине від комори до воріт свинячою кісткою, той до Великодня не доживе.

Заміжні жінки увесь цей тиждень справляють «колодку». В понеділок зранку вони збираються в корчмі «колодкувати». Одна з них кладе на стіл невеличке поліно або палицю — це колодка. Інші беруть по черзі і вповивають її шматками полотна, потім знову кладуть на стіл. Це значить, що колодка народилася. Купують горілки, сідають за стіл навколо колодки, п’ють і поздоровляють одна одну з народженням.

Потім жінки розходяться, а колодка залишається в шинку до наступного дня. Так гуляють до суботи, бо ж у понеділок колодка народилась, у вівторок христилась, у середу похрестили, в четвер колодка помирає, в п’ятницю її хоронять, а в суботу плачуть. Розуміється, ніхто за нею не плакав, а пили й гуляли однаковісінько — як при «народженні», так і при «смерті»…
Жінки співають:

Масляна, воротися!
До Великодня простягнися,
Від Великодня до Петра,
А від Петра та до тепла…

Крім цього, в понеділок на Масляній заміжні жінки ще ходять по домах, де є дорослі хлопці або дівчата, і прив’язують матерям колодку до ноги. Це кара за те, що не оженили синів чи не повіддавали дочок впродовж останніх м’ясниць. Все це робиться з жартами та сміхом.

Дівчата теж в’яжуть колодку, але тільки парубкам, і вже не до ноги, а до лівої руки. Дівоча колодка оздоблена барвистими стрічками та паперовими квітами. Парубки повинні платити дівчатам викуп за колодку грішми або подарунками: намистом, стрічками, шовковою хусткою.

Як і молодиці, дівчата в цей день співають:

Не пускає мене мати
На вулицю погуляти,
А хоч пустить, то пригрустить:
— Іди, доню, не барися:
У сінечки та й вернися!
Бо на дворі піст наступає,
А хто його проскаче,
Той Великодня не побаче…

В четвер на цьому тижні господині збираються компаніями і гуляють — «щоб телята водились!» Вони ж і не прядуть на цьому тижні — «щоб масло не гіркло!»

В п’ятницю — частунок тещі. Колись на Україні був звичай двічі на рік частувати тещу — «щоб горло не пересихало». Хто женився в осінні м’ясниці, той урочисто віз тещу до себе в гості на другий день Різдвяних Свят — якщо добра, або на третій — якщо зла. Хто ж оженився в різдвяні м’ясниці, той возився з тещею в п’ятницю на Масляну. Разом з тещею запрошувались ще й інші родичі. Частуючи гостей, зять говорив: «Пийте люди добрі, по повній чарці, хай у моєї тещі горло не пересихає!» (натяк на сварливість).

Погулявши отак цілий тиждень, наші люди говорили колись: «Масляна, Масляна, яка ти мала, — якби ж тебе сім неділь, а посту одна!»

Головною їжею на Масляну є вареники з сиром і сметаною, але й гречані млинці на маслі або на смальці смажені — теж обрядова їжа в ці дні на Україні. Такі млинці або щось подібне печуть і інші слов’янські народи. Цей звичай ведеться здавен-давна, бо вже в св. Письмі слов’янською мовою цар Давид народові «дая-ша по млину сковородному».

Німці, крім ковбас, їдять на Масляну також оладки з тіста.

Якесь ніби печиво з тіста (врігас) приносили в жертву Бахусові стародавні римляни. Все це, «імовірно, є символ… сонця».

Загалом побожним людям цей тиждень дає можливість досхочу попоїсти напередодні суворого посту, а іншим — порозважатися досхочу.

Джерело

Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓

×
Жми «Нравится», чтобы читать нас на Facebook